НАПІВПРИЧИ́НЕНИЙ, а, е. Трохи, не зовсім причинений. Пішов [парубок] до стайні з напівпричиненим.. віконечком (Стельмах, І, 1962, 69); Валерій та Нюрка спустились до базару, тихцем підійшли до напівпричинених дверей морозівської крамниці (Ільч., Звич. хлопець, 1947, 59).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 148.