Нара́квиця, ці, ж.
1) Поручь (у священника).
2) Шерстяныя или овчинныя манжеты. Вх. Зн. 40. Шух. І. 130.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 514.
Що oзначає слово - "нараквиця"
Тлумачний он-лайн словник української мови «ukr-lit.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.