НАРАХО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до нарахува́ти. Усі нараховані трудодні повинні бути обов’язково затверджені загальними зборами колгоспників (Рад. Укр., 4.III 1949, 2); //нарахо́вано, безос. присудк. сл. — От мені нараховано сім тисяч карбованців додаткової оплати (Кучер, Трудна любов, 1960, 462).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 168.