НАРИСО́ВЕЦЬ, вця, ч. Письменник або журналіст, що пише нариси. Українські нарисовці знайомлять широкі кола читачів з мирною працею радянських людей, з будівництвом нового життя в країнах народної демокритії, боротьбою народів світу за мир (Іст. укр, літ., II, 1956, 292).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 170.