НАРО́ЗТІЖ, присл., рідко. Те саме, що на́встіж. Двері у передпокій нарозтіж, в тіснім коридорі повно людей (Коцюб., II, 1955, 258). . НАРО́ЗТЯГ, присл., рідко. Розтягуючи слова подібно до співу. — Не ск-а-ж-у! — одмовила вона нарозтяг, осміхаючись (Мирний, II, 1954, 34).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 177.