НАРУКА́ВНИЙ, а, е. Який міститься на рукаві або прикріплений до рукава. Все це ".підпільне військо" було одягнене в чорні шинелі з німецького сукна з жовтими нарукавними пов’язками (Рильський, III, 1956, 36); На лівій руці регулювальника повинен бути нарукавний знак — червона пов’язка з буквою Р посередині (Автомоб., 1957, 265).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 179.