Що oзначає слово - "наручники"



Тлумачний он-лайн словник української мови «ukr-lit.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.


НАРУ́ЧНИКИ, ів, мн. (одн. нару́чник, а, ч.). З’єднані ланцюжком металеві кільця, що їх надівають на руки заарештованим. Солод.. заклав руки за спину, ніби відчував на них наручники (Руд., Вітер.., 1958, 402); В заарештованого перев’язана голова, руки його зчеплені наручниками (Галан, І, 1960, 407); * У порівн. Та не вирватись їй, бо руки, як залізні наручники, її руки здавили (Головко, II, 1957, 175).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 179.