НАРЦИ́С, а, ч.
1. Трав’яниста цибулинна рослина з лінійними листками та білими або жовтими запашними квітками. На його клумбах першими в місті з’являлись нарциси і останніми зникали айстри (Собко, Скеля.., 1961, 31).
2. Квітка цієї рослини. Нопронідос держав у руці здоровий пучок півонії, нарцисів та тюльпанів (Н.-Лев., III, 1956, 366); * У порівн. Які тонкі й тривожні брови, а щоки, як сумний нарцис… (Сос., І, 1957, 312).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 179.