НАРЯ́ДДЯ, я, с., збірн., заст. Знаряддя. Дає [пан] Іванові шість волів, плуг, віз, рало, все господарче наряддя (Чуб., II, 1878, 523); // Домашнє начиння, посуд і т. ін. Вони виходили й приходили, й знов вибігали: виносили стакани та наряддя до самовара (Н.-Лев., III, 1956, 45).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 180.