НАСА́Д, а, ч.
1. Основа, на якій тримається ящик воза. Повозку вашу щось підняло трохи спереду й незабаром наче в рів спустило, колеса стукнулись, насад затріщав (Мирний, IV, 1955, 322); Попереду, впираючись рогами аж у насад воза, повагом виступав баран з рогами, закрученими в кілька кілець (Коз., Нові потоки, 1948, 252).
2. діал. Перекладина між копилами, якою укріплюються полозки в санях.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 181.