НАСЕРЕ́Д, прийм., з род. в.
1. Уживається при позначенні місця, куди спрямована дія. Невеличкий хлопчик, з сонними зляканими очима.., вийшов насеред хати (Мирний, І, 1954, 328); В нестямі Параска схопила горщик, вийшла насеред двору, трахнула ним об землю (Горд., II, 1959, 256).
2. Уживається при позначенні місця, де відбувається дія, що-небудь міститься, перебуває і т. ін. Близ водопаду стояла насеред поля величезна липа (Фр., VI, 1951, 33); Ген аж на краю вигону, трохи насеред дороги, майоріли червоні та зелені хустки хутірських цокотух (Л. Янов., І, 1959, 383).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 183.