НАСИ́ЧЕНІСТЬ, ності, ж.
1. Абстр. ім. до наси́чений. Надмірна насиченість організму органічними кислотами порушує обмін речовин, функціональну діяльність печінки (Колг. Укр., 8, 1962, 12); Краса молодого сучасника — в духовній насиченості його життя, в інтелектуальному і емоційному багатстві (Вітч., 9, 1963, 169); Насиченість соціалістичного сільського господарства технікою дала можливість повністю механізувати багато процесів (Іст. УРСР, II, 1957, 701).
2. Великий ступінь вмісту чого-небудь. В народних килимах, як правило, вживається досить обмежена кількість кольорів, але завдяки їх насиченості, вдалому добору і поєднанню досягається яскраве і сильне колористичне звучання (Нар. тв. та етн., 2, 1963, 62).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 186.