НАСКИДА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. Накидати чого-небудь у якій-небудь кількості. Молотники дали йому в руки ціпа й наскидали з засторонка купу снопів (Н.-Лев., III, 1956, 189); // Назбирати чого-небудь у якій-небудь кількості. Дядько Кузьма виплатив йому 150 карбованців, дід Омелько наскидав теж до сотні (Л. Янов., І, 1959, 307).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 189.