НАСКЛИКА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех., розм. Склика́ти кого-небудь в якій-небудь кількості. От висипав Ох мірку пшениці, наскликав голубів (Укр.. казки, 1951, 238); — Коли так, то треба наскликати більше народу! — сказав згодом [Коструба] (Оп., Іду.., 1958, 456).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 190.