НА́СЛІДЦІ, присл., діал. Слідом; вслід. Селаброс.. рушив наслідці за нею (Н.-Лев., V, 1966, 140); Слава його козацькая, виявилось, ішла за ним наслідці і нічого доброго йому не обіцяла (Кундзич, Пов. і пов., 1938, 246).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 192.