НАСМІ́ЛЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., НАСМІ́ЛИТИСЯ, люся, лишся, док. Набиратися сміливості, зважуватися зробити що-небудь. Добриловський все стояв і неначе не насмілювався сісти поруч з благочинним та ще в кріслі (Н.-Лев., IV, 1956, 126); Мовчанки комісара ніхто не насмілювався порушувати (Ю. Янов., II, 1958, 108); Навіть Бекір насмілився і сів на стілець (Коцюб., II, 1955, 141); Вдова Устина не насмілилася вийти на вулицю, де гуляла її дочка (Чорн., Визвол. земля, 1959, 154).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 193.