НАСМІ́ШКА, и, ж. Глузливий жарт, висміювання кого-, чого-небудь. Довбуш пригадав, скільки перетерпів він образ і насмішок через свою негарну вроду, і серце його знову защеміло (Вас., II, 1959, 399); Глибокі повеселілі очі його з любов’ю і легкою насмішкою дивляться на дівчину (Стельмах, II, 1962, 343).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 193.