НАСМІ́ШКУВАТІСТЬ, тості, ж. Властивість за знач. насмі́шкуватий 2. Ватя вийшла в прихожу і переглянулась з матір’ю. В її очах виявлялась насмішкуватість (Н.-Лев., IV, 1956, 95); В її дзвінкому молодому голосі чулася майже одверта насмішкуватість (Перв., Материн.. хліб, 1960, 115).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 193.