НАСНА́ЖУВАТИ, ую, уєш, недок., НАСНА́ЖИТИ, жу, жиш, док., перех. і без додатка. Запалювати, викликати душевне піднесення, творчий запал; спонукати, будити, кликати до чого-небудь. Під час спільної роботи Заньковецька допомагала й мені, наснажувала мене в роботі над ролями (Минуле укр. театру, 1953, 109); Цілий вік віддав він слову, що наснажує в бою! (Тер., Ужинок, 1946, 65); Ця історична перемога [розгром німців під Москвою] наснажила всіх (Шер., В партиз. загонах, 1947, 65); // чим. Наповнювати, насичувати чим-небудь. Листи підбадьорювали її, наснажували новою силою, і дівчина ще з більшою енергією бралась до діла (Ткач, Плем’я.., 1961, 55); Ідеї радянського патріотизму одухотворили його [О. Вишні] сатиру, наснажили її наступальним духом (Рад. літ-во, 5, 1957, 99); Я хочу вдосталь наснажити легені озоном, якого так бракує там, під водою (Логв., Давні рани, 1961, 8).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 194.