НАСО́СНИЙ, а, е. Стос. до насоса. Насосний двигун; Насосне господарство; // у знач. ім. насо́сна, ної, ж., розм. Насосна станція. Насосна теплової електростанції стояла на самому березі (Баш, Вибр., 1948, 90); Олександр Сергійович вийшов з насосної, витираючи руки ганчіркою (Хлібороб Укр., 10, 1965, 28); // Який виробляє насоси. Десятки робітників лопаткового цеху подали заяви в громадське бюро з проханням переглянути застарілі, занижені норми. Так само зробили в насосному, гідротурбінному та інших цехах (Роб. газ., 6.11963, 2).
Насо́сна ста́нція — споруда, устаткована для подавання води з низького рівня на вищий. Крім основних каналів зрошувальної сітки, збудовано головну насосну станцію (Наука.., 2, 1957, 5); Гребля, шлюзи, насосні станції, нове місто дніпровських енергетиків зростуть у районі Каховки (Літ. газ., 27. IX 1950, 4).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 195.