НА́СПІВ, у, ч. Те саме, що мело́дія 2. Зі сцени лунали рідні російські наспіви (Ів., Тарас, шляхи, 1954, 99); * Образно. Не спалося мені.. Може, тому, що десь тужив сумний наспів (Головко, І, 1957, 54).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 195.