НАСПІ́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до наспіва́ти2. Днів майбутніх рясноколосся. Наспіване нам ще вустами матусь, Щоб людям легше туди ішлося, — Серцем своїм простелюсь! (Бичко, Простота, 1963, 28); // наспівано, безос. присудк. сл. — Ой не хочу чаю, мамо рідна. Не розрадить серця патефон; Не наспівано пластинку, видно. Про дівочий, про щасливий сон (Шер., Дорога.., 1957, 102).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 195.