НАСПІ́ВУВАННЯ, я, с. Дія за знач. наспі́вувати. — Як же відбулася демонстрація? — обережно поцікавився він, уриваючи бадьоре наспівування (Смолич, Мир.., 1958, 93); Ще не відкриваючи дверей, почув [Гаврило] тихе пошарпування Юлиних ніг, наспівування півголосом (Тют., Вир, 1964, 402).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 196.