НАСТИНА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. Зрізати або зрубати яку-небудь кількість чогось. Пораненого товариша поклали [опришки] на високе ложе із смерекових м’яких галузок, яких побратими настинали цілу купу (Гжицький, Опришки, 1962, 148).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 200.