НАСТОРО́ЖЕНО. Присл. до насторо́жений. З самого початку знайомства вони ставились одне до одного насторожено (Баш, Надія, 1960, 163); Ще раз ударив грім, і ще раз насторожено запряли вухами пітні коні (Стельмах, II, 1962, 267); По снігу бредуть бійці. Мовчки, насторожено, тихо, безшумно (Тют., Вир, 1964, 198).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 202.