НАСТУПА́ЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до наступа́ти 2, 3, 5. Незабаром партизанського війська зібралося стільки, що вирішено було, не чекаючи прибуття наступаючих з півночі регулярних червоних частин, об’єднаними повстанськими силами вдарити на Перекоп (Гончар, II, 1959, 76); Оборонявся наляканий Іван од наступаючої на нього Соломії (Коцюб., І, 1955, 385); Тепла, волога весняна ніч кволо бореться з наступаючим ранком (Бабляк, Літопис.., 1961, 4); // у знач. ім. наступа́ючі, чих, мн. Ті, що наступають (у 2 знач.) на кого-, що-небудь. Першу лінію ворожої оборони наступаючі буквально підм’яли під себе (Ткач, Крута хвиля, 1954, 364); Воєводи метушилися ззаду наступаючих і підганяли їх (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 311).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 207.