НАСТУ́ПНИЙ, а, е. Який наступає (у 5 знач.), розташовується або з’являється слідом за ким-, чим-небудь; найближчий після когось, чогось. Наступного року Мічурін переніс свій сад у Донську Слободу (Довж., І, 1958, 424); Проїхали так з кілометр до наступного повороту (Гончар, III, 1959, 435); // Який має відбутися. Далі Герасим Петрович повів річ про наступні вибори до Верховної Ради СРСР (Гур., Новели, 1951, 73); Захоплений наступною зустріччю з батьками, він, здавалось, став приділяти менше уваги Оксані (Ткач, Крута хвиля, 1954, 72).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 207.