НАСТІ́ЙЛИВО. Присл. до насті́йливий. Маєвський делікатно, але настійливо потяг Валентина Модестовича до прохідної (Шовк., Інженерії, 1948, 287); * Образно. Весь час мені настійливо лізуть у голову чуті колись слова (Жур., Вел. розмова, 1955, 102).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 201.