НАСТІ́ЙНО. Присл. до насті́йний. Кучер довго й настійно стукав, доки вийшла стара горбата воротарка і брязнула ключами (Мик., II, 1957, 270); Життя настійно вимагає, щоб колгоспні і радгоспні кадри вміли рахувати, аналізувати господарську діяльність і заглядати вперед (Ком. Укр., З, 1966, 38).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 201.