НАСТІ́ЛЬНИК, а, ч., розм. Те саме, що ска́терка. Лазар побачив високу хату з одним вікном, доволі чисту, з ліжком, чепурно засланим, стіл під настільником (Коцюб., II, 1955, 194); На маленькій веранді.. під низенькою зеленою лампою виразно білів стіл, вкритий чистим настільником (Дн. Чайка, Тв., 1960, 44); Вздовж усього ганку стояв стіл, засланий білим настільником (Л. Янов., І, 1959, 360).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 201.