НАСІВА́ТИСЯ, а́ється, недок., НАСІ́ЯТИСЯ, і́ється, док.
1. Стихійно попадати в землю (про насіння). Де взявсь Бур’ян, насіявся кругом І квітку бідную понівечив він дуже (Гл., Вибр., 1951, 140).
2. тільки недок. Пас. до насіва́ти.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 187.