НАСІ́ННИЦЬКИЙ, а, е. Стос. до насінництва, зв’язаний з ним. Насінницькі посіви [льону] збирають у фазі жовтої стиглості (Колг. енц., І, 1956, 742); Важливим питанням дальшого піднесення землеробства є висококваліфіковане ведення насінницької справи (Наука.., 7, 1961, 24); // Який займається вирощуванням насіння. Кращі насінницькі господарства вже добилися значних успіхів у вирощуванні насіння овочевих культур (Колг. Укр., 2, 1957, 37).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 188.