НАТИРА́Ч, а́, ч.: Натира́ч підло́ги (підло́г) — робітник, який натирає підлоги (звичайно паркетні). У домі готувалися до прийому гостей. Натирачі підлоги потіли над паркетом (Мокр., Сто.., 1961, 93).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 213.