НАТОВКМА́ЧЕНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до натовкма́чити. Шульга і Богомолець присіли на краю лавки, на другому кінці котрої розмістилося двоє молодиків, тримаючи перед собою на колінах натовкмачені книжками і зошитами шкіряні польові сумки (Рибак, Час… 1960, 108).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 214.