НАТО́МЛЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до натоми́ти. Обидва товариші, вже без зайвих турбот, натомлені нічницями, твердо поснули сном молодості (Коцюб., І, 1955, 343); Натомлений безсонням, Юрко благально дивився на брата (Коз., Вибр., 1947, 24); * Образно. Натомлене штормом море здається безсилим і ледве вихлюпує на човен слабі брижини (Логв., Давні рани, 1961, 8).
2. у знач. прикм. Який відчуває втому; знесилений роботою, діяльністю і т. ін. Гордій вернувся натомлений додому (Гр., II, 1963, 46); Хочеться знайти холодок і бодай на кілька хвилин дати спокій своїм натомленим ногам (Ю. Бедзик, Вогонь.., 1960, 133); На повітці для дров, прив’язаній до хати антеною, спочивала пара натомлених птахів (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 199).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 215.