НАТО́МІСТЬ.
1. присл. Замість чого-небудь. Онися Степанівна одвезла в Богуслав на ярмарок трохи не повний віз мішків з борошном, а натомість привезла додому одну голову сахару та один фунт чаю (Н.-Лев., III, 1956, 188); Чернишеві вже вдалося подавити кілька вогневих точок, але натомість оживають інші (Гончар, III, 1959, 239).
2. у знач. протиставного спол., розм. Уживається у знач. зате, однак. Валєнс його не викликав. Натомість він прийшов сам у кабінет Крайнєва (Собко, Граніт, 1937, 39); Собака підповз щільно до Фелікса і не вкусив його. Натомість він лизав хлопцеві ноги й тоненько скавучав знайомим голосом (Ю. Янов., II, 1954, 44).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 215.