НАТО́ЧЕНИЙ1, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до наточи́ти1. Він був босий, голова розпатлана. Короткі штани галіфе, наточені в литках, гостро підкреслювали його худі ноги (Кучер, Трудна любов, 1960, 133): Гостро наточене лезо партизанової сокири виблискувало на сонці сріблястим промінчиком (Кир., Вибр., 1960, 322); * Образно. Тепер Маковеєві все зрозуміло.. Вигостреним зором, наточеним власною пристрастю, хлопець окмітовував [помічав] найтонші нюанси поведінки Ясногорської і Черниша (Гончар, III, 1959, 409); Юхим.. заглянув за двері, побачив наточений мишами ворох землі і підсунув до нори мишоловку (Чорн., Потік.., 1956, 357); Дмитро, приминаючи верзунами химерно наточені черв’яком купинки землі, іде до катраги (Стельмах, II, 1962, 273).
НАТО́ЧЕНИЙ2, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до наточи́ти2.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 216.