НАТУ́РНИЙ, а, е.
1. Який виконується, робиться з натури (у 5 знач.). Свої натурні зарисовки художники робили в гущі життя — на Кременчуцькій ГЕС, на газопромислах Шебелинки (Літ. газ., 15.VІІ 1960, 1); // Пов’язаний з малюванням, ліпкою з натури (у 5 знач.). Тарас працював у натурному класі до вечора (Ільч., Серце жде, 1959, 245).
2. кін. Який знімається не в павільйоні, а на фоні справжньої природи, її предметів і явищ. Я почав відвідувати натурні зйомки одеського режисера недалеко від фабрики (Довж., І, 1958, 20).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 220.