НАТХНЕ́ННИЦЯ, і, ж. Жін. до натхне́нник. Полтавщино мила, Гоголева натхненнице! Війна переступила через твій поріг (Ю. Янов., І, 1954, 72); Хвала тобі, Партіє більшовиків — Натхненнице слави Вітчизни моєї! (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 64).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 220.