НАТЯ́ГНЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до натягну́ти 1 — 4. — Ви, певно, не гадали ніколи над тим, що струна, натягнена над міру, вривається (Коб., І, 1956, 174); Вся площа була розбита на малюсінькі дворики, розгороджені один від одного колючим дротом, натягненим на стовпчики (Сенч., Опов., 1959, 71); На березі працювали вантажники в мішках, згорнутих, натягнених на голови, як шоломи (Собко, Скеля.., 1961, 4); // у знач. прикм. У дверях за Станком з’явився Грач із натягненим луком (Оп., Іду.., 1958, 341); // натя́гнено, безос. присудк. сл. В грудях у парубка немов теж натягнено струну одиноку, і бриніла вона тоскно й боляче (Головко, II, 1957, 82).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 222.