НАТІ́ПУВАТИ, ую, уєш, недок., НАТІПА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех.
1. Тіпаючи, виготовляти яку-небудь кількість чогось. Співу в цей день не було, але й суперечки теж тривали недовго — всякому хотілося натіпати побільше волокна (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 383).
2. тільки док., розм. Те саме, що наби́ти 7. — Ваню!.. губи натіпаю! — лупнувши зо сну очима, сердито посварилася пані (Вас., І, 1959, 188).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 214.