НАЦОКОТА́ТИ, кочу́, ко́чеш і НАЦОКОТІ́ТИ, кочу́, коти́ш, док., перех. і неперех., розм. Швидко й весело наговорити чого-небудь. — Моя дитино, нацокотали тії верхоумки, .. а ти віри пойняла… (Вовчок, І, 1955, 112); Обидві [Наталя і Настя] посміялися самі з себе. Нацокотіли одна одній про всякі дрібниці (Собко, Шлях.., 1948, 40).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 233.