НАЦУКРО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до нацукрува́ти; // у знач. прикм. На вечірці Крамаренко пив коньяк замість звичної для нього московської горілки, заїдав його нацукрованим лимоном (Мур., Свіже повітря.., 1962, 20).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 233.