НАЦІОНАЛІЗА́ЦІЯ, ї, ж.
1. Примусове відчуження приватної власності (землі, її надр, фабрик, заводів, шахт і т. ін.) у власність держави. 28 червня 1918 року Ленін підписав декрет про націоналізацію всієї великої промисловості (Біогр. Леніна, 1955, 199); Націоналізація землі вимагала безплатного відібрання (конфіскації) всієї поміщицької землі на користь селян (Іст. УРСР, І, 1953, 619).
2. Організація чого-небудь на національній основі, силами даної нації.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 231.