НА́ЧЕ, спол., част. Те саме, що нена́че. Вона була для нього, наче сонце (Л. Укр., І, 1951, 174); Містечкова площа шуміла, наче морський прибій (Довж., І, 1958, 195); В небі чистім і прозорім Сонце сяє, Наче в морі (Рильський, І, 1946, 63); Кузьма робить вигляд, наче він мудрує (Стельмах, II, 1962, 299); Під вербами вода була наче зеленаста (Коцюб., І, 1955, 40); Маковеєві наче щось обірвалося всередині (Гончар, III, 1959, 364).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 234.