НАЧЕРТА́ННЯ, я, с.
1. заст., уроч. Дія за знач. начерта́ти.
2. Зовнішня форма, зображення чого-небудь. Теорія алфавіту вивчає склад букв, їх начертання, загальний стиль і т. п. (Сл. лінгв. терм., 1957, 11).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 235.