НАШАТИ́Р, ю́, ч.
1. Амонієва сіль соляної кислоти у вигляді білого порошку, що використовується в техніці і медицині; хлористий амоній. У лабораторії аміак звичайно добувають, нагріваючи суміш нашатирю N Н4СІ з гашеним вапном (Заг. хімія, 1955, 342).
2.Те саме, що Нашати́рний спирт (див. нашати́рний). Катря лежала на дивані розхристана й бліда. Уляна тулила їй до носа пляшечку з нашатирем (Кучер, Трудна любов, 1960, 366)
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 239.