Нашепт, ту, м.
1) Наушничанье, наговоръ.
2) Наговоръ, заговоръ знахарскій на какой либо вещи, а также и самая эта вещь послѣ произнесенія надъ ней заговора. Не хотів він брати відьомського нашепту…, та взяв нехотя, бо нечиста сила, як бачите, взяла гору. Г. Барв. 451.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 534.