НАШИ́ЛЬНИК, а, ч. У дишельній упряжі з хомутом — широкий ремінь або ланцюг, що йде від хомута до переднього кінця дишла. Дівчина закинула на бричку шлеї і нашильники та й пішла до хати (Свидн., Люборацькі, 1955, 4); Нашильники роблять з ременя або ланцюга (Конярство, 1957, 182).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 240.