НАШКРЯ́БАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до нашкря́бати. Життя, життя! Чого ти варте? У тьмі минають день за днем, мов білі літери на парті, чиїмсь нашкрябані ножем (Сос., І, 1957, 407); // нашкря́бано, безос. присудк. сл. — Дивись, Каширін, щось нашкрябано… (Гончар, III, 1959, 164).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 240.